Студенець В.О., аспірант ВНЗ Укоопспілки «Полтавський університет економіки і торгівлі» ЕФЕКТИВНІСТЬ ТРУДОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ЯК ЧИННИК РОЗВИТКУ ЛЮДСЬКИХ РЕСУРСІВ

автор **Admin** Ср Лист 21, 2018 2:51 pm

В.О.Студенець, аспірант

ВНЗ Укоопспілки «Полтавський університет економіки і торгівлі»

ЕФЕКТИВНІСТЬ ТРУДОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ЯК ЧИННИК РОЗВИТКУ ЛЮДСЬКИХ РЕСУРСІВ

У сучасних умовах господарювання, коли людський чинник стає головним чинником виробництва, наново постають питання забезпечення продуктивності та ефективності праці на підприємствах. Ефективність трудової діяльності, яка є виразом продуктивної праці працівників, стає основним показником успішного функціонування підприємств.

Людські ресурси – специфічний і найважливіший з усіх видів економічних ресурсів. Як чинник економічного розвитку людські ресурси — це працівники, що мають певні професійні навички і знання і можуть використовувати їх у трудовому процесі. Вивчення людських ресурсів має велике значення для оцінки ринку праці й розробки відповідної демографічної політики з метою впливу на процеси відтворення населення та його зайнятості [1, c. 35].

Специфіка людських ресурсів порівняно з іншими чинниками економічного розвитку полягає в тому, що, по-перше, люди не лише створюють, а і споживають матеріальні та духовні цінності; по-друге, багатогранність людського життя не вичерпується лише трудовою діяльністю, а отже, щоб ефективно використовувати людську працю, потрібно завжди враховувати потреби людини як особистості; по-третє, науково-технічний прогрес і гуманізація суспільного життя стрімко збільшують економічну роль знань, моральності, інтелектуального потенціалу та інших особистих якостей працівників, які формуються роками і поколіннями, а розкриваються людиною лише за сприятливих умов.

Ефективність трудової діяльності здебільшого розглядають як частину ефективності суспільного виробництва, оскільки праця є одним із найважливіших факторів виробництва. Необхідність застосування показника ефективності трудової діяльності пояснюється низкою обставин.

По-перше, сучасна розвинена економіка орієнтує суспільне виробництво на задоволення конкретних запитів споживачів. Це примушує виробників постійно обновляти продукцію, розширювати її асортимент і покращувати якість, а для отримання максимуму прибули від своєї діяльності – знижувати трудові витрати. До того ж прибуток підприємців залежить від того, чи потрібна споживачам продукція, яку вони випускають. Такі умови вимагають нових підходів до оцінки результативності праці і обумовлюють необхідність застосування більш об'ємної, ніж продуктивність, категорії, до якої і належить ефективність праці.

По-друге, безперервний науково-технічний прогрес забезпечує розробку і виготовлення різноманітних видів високоякісної продукції, зростання обсягів її виробництва і скорочення трудових витрат. Цей багатогранний результат праці не може бути оцінений повною мірою категорією «продуктивність праці».

В умовах науково-технічної революції зростає роль праці учених, конструкторів, працівників інженерно-технічної сфери, які зайняті в експериментальному виробництві нових видів техніки, устаткування, товарів широкого споживання, що в таких ситуаціях робить практично єдино доречним використання поняття «ефективність праці».

По-третє, в сучасному суспільстві зростають значущість і обсяг трудових витрат в нематеріальних галузях суспільного виробництва, результати яких мають різноманітні конкретні форми, тому повна оцінка результативності трудової діяльності в нематеріальній сфері суспільного виробництва може бути сформована лише на основі поняття «ефективність праці».

Отже, поєднання таких понят як ефективність праці, трудової діяльності та людські ресурси має підґрунтя для забезпечення розвитку люд сикх ресірв, оскільки саме через ефективність їх трудової діяльності досягається забезпечення матеріального добробуту, розвиток духовних та культурних цінностей людини.

Список використаних джерел:

1. Богиня Д.П. Основи економіки праці: Навч. посіб. / Богиня Д.П., Грішнова О.А. – К.: Знання-Прес, 2000. – 31З с.