Близнюк В.В., к.е.н., с.н.с. ДУ «Інститут економіки та прогнозування НАНУ» Виклики ринку праці до якості економічної освіти

В.В.Близнюк, к.е.н., с.н.с

ДУ «Інститут економіки та прогнозування НАНУ»

Ринок праці висуває нові вимоги до випускника вищого навчального закладу: високий рівень інтелектуальних, комунікативних, моральних якостей, що сприяє успішній самоорганізації діяльності. При створенні конкурентних переваг вітчизняні підприємства вимагають від сучасного фахівця широкого спектру професійних знань, умінь, навичок. Пріоритетного значення при цьому набуває пошук висококваліфікованих спеціалістів, а також цілеспрямоване і систематичне вдосконалення компетентності діючого персоналу підприємства. Саме тому ключовими стратегічними чинниками інноваційно-інтелектуального розвитку сучасної економіки визнано науку і освіту [1,2], основним завданням якої є персоналізоване формування професійної компетентності фахівців, яких потребує ринок.

Незважаючи на істотні зміни протягом останніх 30 років у номенклатурі та переліку спеціальностей за якими освітні заклади надають послуги, попит на економічну та юридичну освіту не згасав на відміну від спеціальностей з природничим та технічним спрямуванням. З  одного  боку,  ринок  праці  досить  перевантажений економістами, бухгалтерами, фінансистами та правознавцями. Попит  на  зазначені  категорії  фахівців  значно відстає від пропозиції, про що свідчать дані чисельності безробітних з вищою економічною освітою.

Так, дані Державної служби статистики України в частині розподілу домогосподарств за економічною активністю дозволили отримати наступні висновки щодо розподілу економічно активного населення, яке за дипломом має економічну освіту. Так, більше половини зайнятих економістів мають вищий рівень кваліфікації. Але наявність вищого освітнього рівня не гарантує стабільність зайнятості, 67,4% безробітних економістів мають повну вищу освіту і лише незначна частка від 2,6% зайнятих до 3,9% економічно неактивних мають професійно технічну освітній рівень, тобто рівень професійних училищ, що свідчить про масовізацію вищої освіти та підвищення загальнокультурного та освітнього рівня населення. Наявність фахової економічної підготовки дозволяє її власникові бути зайнятим у різноманітних видах діяльності. Найбільша представленість економістів спостерігається у фінансовій та страховій діяльності – 67,2% усіх зайнятих в цій галузі, і 82,8% зайнятих жінок в цій галузі – економісти, чоловіків із цим фахом значно менше лише 35% усіх зайнятих чоловіків. Другою галуззю за представленістю економістів є державне управління, соціальне страхування. В цій галузі 28,5% зайнятих мають диплом за фахом – економіст. Гендерна характеристика представленості в цій професії, свідчить про збереження цілком традиційних стереотипів, що економіка це жіноча царина. Майже третина зайнятих жінок є за фахом економістами. Зрозуміло, що низька представленість економістів у сфері охорони здоров‘я, освіті, будівництві та сільському господарстві пояснюється тим, що економісти в цих галузях є суто працівниками, що забезпечують безперервність діяльності в цих сферах, тобто це обслуговуючи процеси. Віковий розподіл власників даної професії свідчить, що середній вік зайнятого 38,6 років, безробітного –33,2 роки, а після 40 років шанси потрапити до лав економічно неактивного зростають як у чоловіків, так і у жінок. 

На сьогодні визначальною характеристикою вітчизняного ринку праці є його розбалансованість за якісними компонентами, унаслідок чого виникли перекоси в кількісно-якісній структурі ринку праці та невідповідність рівня кваліфікації потребам роботодавців. Наявність феномену одночасно надмірної та дефіцитної праці, збільшення частки структурної складової безробіття з одного боку стимулює трудову міграцію, з іншого боку – зайнятість не за фахом. Неузгодженість серед ключових учасників призводить до неспівпадіння кваліфікаційних рівнів робочого місця і робочої сили, що породжує феномен надмірної кваліфікації за різними професіями (табл.1).

Так, можна оцінити дисбаланси у вигляді недостатнього рівня кваліфікації займаним посадам. Більше половина фахівців мають недостатній рівень кваліфікації, але вже починаючи з технічних службовців, освітній рівень є вище ніж вимагають робочі місця. І більше 90% зайнятих економістів обіймають посади, які вимагають значно нижчого освітнього рівня ніж вони мають. Все б нічого, якби працівники отримували освіту за власний кошт, але що робити якщо це кошти держави? На наш погляд, ймовірними причинами дефіцитної та надмірної кваліфікації економістів може бути з одного доку відсутність робочих міць, які потребуватимуть такої кількості високоосвічених фахівців, а з іншого недостатня якість освітньої підготовки фахівців, тобто економісти не завжди отримують той рівень компетенцій які потребує сучасний ринок праці.

Таблиця 1

Так, невдоволеність роботодавців щодо якості фахового рівня економістів стосується наявності практичних навичок, професійної адаптивності, знань спеціалізованих прикладних програм, вміння враховувати корпоративні інтереси в трудовій діяльності та інше [3]. Таким чином, вирішення проблеми знаходиться в двох площинах. Це й інституційна перебудова та створення нових робочих місць, які б акумулювали підготовлених фахівців, а також пошук нових підходів та освітніх інструментів підготовки економістів, які відповідатимуть вимогам ринку.

Список літератури.

1.        Основные положения Доклада Международной комиссии по образованию для XXI века. Образование: сокрытое сокровище [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://www.ifap.ru/library/book201.pdf

2.         Національна стратегія розвитку освіти в Україні на 2012–2021 роки [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.mon.gov.ua/images/files/news/12/05/4455.pdf

3.        Кримова М. Оцінка конкурентоспроможності молодих фахівців з економічною освітою на ринку праці України. Демографія та соціальна економіка. 2015. № 2. С. 53–64