Житник Т.П., канд. екон. наук, доцент кафедри економіки та економічної діяльності Білоцерківський національний аграрний університет, А.І. Павлушенко, магістрант Білоцерківський національний аграрний університет ПРОБЛЕМА ПІДВИЩЕННЯ ПРОДУКТИВНОСТІ ПРАЦІ ЛЮ

Мета соціально-економічного розвитку – зростання продуктивності, розвиток продуктивних сил і поліпшення якості життя людини, в той час як стратегія економічного росту здебільшого передбачає ріст виробництва лише заради росту ВВП, даючи короткотерміновий ефект і негативно впливаючи на соціокультурну та екологічну ситуацію. Таким чином, саме соціально-економічний розвиток, а не економічний ріст, забезпечує сталість, узгодженість, збалансованість.

До факторів розвитку продуктивних сил ми зараховуємо такі: усебічний розвиток людини; розвиток освіти, науки; розроблення нової техніки, технології, науково-технічний прогрес; удосконалення організації й управління виробництвом. Розширення останнім часом сфери «наукомістких» послуг із швидким зростанням продуктивності — таких як фінанси, консалтинг, дизайн, комп'ютерна обробка даних та інформаційні послуги, дослідження та розробки, — свідчить про те, що послуги замінили виробництво як двигун зростання, принаймні в розвинених країнах. В решті країн вплив ринку послуг на рівень продуктивності напряму залежить від ступеня його лібералізації.  

Світовий ВВП виросте на 15,7 трлн. дол. США і досягне 90 трлн. дол. США до 2030 року за рахунок розвитку штучного інтелекту. Як зазначається у доповіді PricewaterhouseCoopers, приріст в 6,6 трлн. дол. США буде пов'язаний з автоматизацією процесів виробництва і збільшенням трудових ресурсів за допомогою штучного інтелекту. У свою чергу на збільшення світового ВВП на 9,1 трлн. дол. США  вплине зростання споживання персоналізованих і якісних товарів. Згідно зі звітом компанії Citibank і Оксфордського університету, вже найближчим часом 47% робочих місць в США — в ризику автоматизації. Для Великобританії ця цифра становить 35%.

Для країн Організації економічного співробітництва і розвитку, що продукують 60% світового ВВП - 57%.  Найгірше Китаю: там автоматизують 77% робочих місць. Таким чином, Китай позбавиться чи не найголовнішої конкурентної переваги - дешевої робочої сили, яка стала причиною передислокації багатьох транснаціональних компаній та багатонаціональних фірм зі всього світу.  Такі прогнози вщент розбивають надії Індії на проходження шляху стрімкого економічного росту Китаю. За три-п'ять років в Індії відкривається так зване демографічне вікно, що характеризується зростанням частки працездатного населення. Відповідно, ціна на робочу силу стрімко падатиме. За нових реалій, Індія не зможе залучити прямі іноземні інвестиції до своєї економіки, маніпулюючи саме фактором дешевої робочої сили, бо в ній вже не буде потреби. Таким чином, забезпечувати робочими місцями армію безробітних їм прийдеться здебільшого самотужки.

Як бачимо, роботи змінюють ще донедавна популярні прогнози щодо надзвичайних економічних перспектив цієї країни, якій пророкували потіснити Китай на глобальних ринках.  Як зазначають Г. Макстон та Й. Рандерс, у теорії та за умов «досконалого ринку», де присутня достатня конкуренція, всі мають однаковий доступ до інформації, бар’єри входу та виходу є низькими і у всіх є рівний доступ до трудових ресурсів, землі, капіталу та енергії, додатковий дохід, який створюють нові технології, швидко переходить у «новий» попит. Це створює робочі місця у «новому» виробництві, яких достатньо, аби охопити «звільнених» працівників. За умов ідеального ринку вплив роботизації у довгостроковій перспективі має збільшити як обсяги виробництва, так і дохід на одного працівника, що призведе до вищого показника ВВП на душу населення. На жаль, сучасний економічний світ далекий від ідеалу, а хвиля роботизації, що наближається, вірогідно прийде настільки швидко, що цей перехід буде обтяжений труднощами.

Головна проблема полягає у тому, що люди, які є власниками бізнесу, найімовірніше забиратимуть всі отримані вигоди собі. Таким чином прибутки роботизованих компаній зростатимуть, тоді як зарплати утримуватимуться на низькому рівні або навіть зменшуватимуться через надлишок робочої сили в економіці. Оскільки сьогодні бізнесмени не схильні інвестувати додаткові прибутки, а навпаки, заощаджують, «новий» попит на інвестиційні продукти та послуги не виникне достатньо швидко, аби охопити зайвих працівників. Через тридцять років машини замінять водіїв, бухгалтерів, банківських працівників, льотчиків, продавців і навіть спортсменів. Автоматизація змінить саму постановку задачі, не завжди знищуючи робоче місце. Іншими словами, кількість працівників зменшиться через те, що зміниться спосіб, в який відбуватиметься виконання робочих функцій або модифікуватиметься сама бізнес-модель. Століттями американська економіка пристосовувалася і посилювалася технологіями.

Багато які роботи, що існували сто років тому, не існували сьогодні, і їх замінили ті роботи, про які ніхто і не міг уявити. Наприклад, у 1870 р. майже 50% американських найнятих працівників працювали в сільському господарстві, постачаючи їжу для нації. На сьогоднішній день, дякуючи технологічним змінам, сільське господарство наймає менше, ніж 2% американських працівників, які не лише повністю забезпечують потреби внутрішнього ринку, але ще й експортують дану продукцію. Так, за попередніми оцінками, протягом п’яти років в США втратять роботу від двох мільйонів двох сот тисяч до трьох мільйонів дев’яноста  тисяч водіїв. Водії мікровантажівок або водії доставки послуг зараз отримують трохи більше шістнадцяти доларів на годину, водії шкільних автобусів або для перевезення клієнтів з особливими потребами – 14, 5 дол. США на годину, а водії таксі – 12, 5 дол. США на годину.  У глобалізованому світі йдеться про величезну кількість програмістів, що постраждають. 2017 р. за даними статистичного відділу ринку праці США для розробників програмного забезпечення було 671 тисяча 

робіт та додаткові близько 388 тисяч для розробників системного програмного забезпечення. Працевлаштування у технічних галузях складало близько шести з половиною мільйонів людей. Згідно даних статистичного департаменту США, ці робітники вже у середньостроковій перспективі опиняться на межі звільнення. Протягом найближчого часу їхня заробітна плата падатиме, а тому частина з них повинна буде переорієнтуватись на ринок послуг, де очікуваними стане зниження доходів та відповідно зменшення податкових відрахувань, що поставить під сумнів можливості економіки забезпечувати консолідований бюджет без необхідності зменшення державних витрат. Притік ще більш кваліфікованих нових працівників ще більше знизить заробітну плату, адже роботам не потрібно платити заробітну платню. Відтак тим, хто втратить роботу, буде запропоновано базовий дохід. В той же час, впровадження загального базового доходу у випадку поширення його на всіх громадян призведе до зростання бюджетного дефіциту на 5% ВВП. Розширення соціальних функцій — і відповідно державних витрат — ставатиме непід’ємним для державних бюджетів і неефективним  з точки зору соціальних потреб суспільства.  Очікується, що саме в період з 2015 р. по 2020 р. в Німеччині, Італії і Франції має відбутись децентралізація тарифних угод про заробітну платню – переведення їх з галузевого рівня на рівень підприємств, що також забезпечить більш гнучке пристосування підприємств до мінливих умов, хоча, зрозуміло, у працівників зникає впевненість у стабільності високої заробітної платні. Перегляду підлягатиме механізм надання підтримки безробітним як за критерієм розмірів, так і за строками  при одночасному введенні спеціальних доплат працівникам, що мають низьку заробітну платню.

 Окрім особистого зубожіння людей в умовах скорочення доходу постраждає ціла економіка, оскільки люди отримуватимуть менше грошей для витрачання, що, в свою чергу, скоротить попит на товари і послуги. Витіснення гаджетами людей із людського життя модифікує структуру споживання. Спілкування в соціальних мережах зменшує потребу в реальних контактах, що позначається на зменшенні попиту на окремих сегментах ринку послуг. Менший попит означає менше акумулювання капіталу, відтак інвестиції, на які робляться ставки як на джерело hi-tech прибутків, зрештою зменшаться.  Конкуренція веде до зниження маржі прибутку і змушує фірми в існуючих секторах впроваджувати більш продуктивні технології, що замінює працю на капітал, і, врешті-решт, займатися пошуком нових видів продукції та послуг, нових бізнес-моделей тощо з метою отримання «монополістичної ренти». Так відбувається ендогенне створення нових видів продукції та послуг, що дає поштовх для виникнення працемістких нових секторів, які перебирають на себе тих, хто став безробітним із технологічних причин. Це узгоджується з тезою економіки праці про те, що створення нових видів продукції, послуг, функцій та видів діяльності є одним зі шляхів повторного залучення вивільненої праці, а також вважається суттєвим чинником сталого та інклюзивного зростання. Ці нові сектори як правило створюють або функціонально оновлюють центральні технології, або підтримують чи надають ці технології, або розширюють їх використання. 

В довгостроковій перспективі очікується масова поява секторів, де створюються або виробляються нові технології, а також поява нових секторів, де застосовуються створені технології, водночас із мобільністю праці всередині цих секторів і між ними. Крім того, цій структурній зміні та мобільності всередині секторів та між ними сприяють сектори освіти та навчання. На додаток до «секторного» виміру вчені Д. Демінг і Е. Гастейнер з К. Претнером  впроваджують класифікацію змін у професіях внаслідок автоматизації. Ними виокремлено три класи професій. Перший клас – це існуючі професії, на які безпосередньо впливає технологічна заміна задач (або частини задач). Цей клас також включає професії, на які опосередковано впливає зміна попиту або доходу в розпорядженні клієнтів. Це стосується професій у секторах, де створюється і виробляється центральна технологія, у секторах – виробниках продукції та послуг для секторів робототехніки та програмування. Але це також стосується професій у секторах, які полегшують або гальмують ці зміни, тобто людям потрібно давати освіту і навчати їх новій, а не старій технології. Зазначимо, що чистий ефект технологічних змін не є одразу ж очевидним: якщо на новій технології створюються робочі місця (такі як викладачі, консультанти), то робочі місця на старій технології втрачаються. Більше того, технологічні зміни також впливають на наявний дохід, і цей вплив поширюється на четвертинні сектори. 

Другий клас включає: професії, в яких зміст задач в основному налаштований на використання нової технології, а також професії, що суттєво перетворюються через впровадження додаткових задач для використання центральної технології (включаючи обслуговування і програмування рóботів). Останні цілком можуть потребувати підвищення кваліфікації. Імовірно, назва роботи залишиться такою ж самою, але використання нової технології змінює контрольовані ресурси на вході, наявні процеси або можливий випуск, а відтак і потрібні для цього види діяльності. Третій клас включає нові професії, які використовують сприятливі можливості для надання інноваційних видів продукції та послуг з використанням центральної технології, або для розширення чи рекомбінації технології.  Відбувається суттєве зростання зайнятості на роботах з новими назвами.

Вчені [1, 2] пропонують кілька сценаріїв впливу процесу роботизації на стан ринку робочої сили. По-перше, сценарій «кінця роботи». В цьому випадку робототехніка і штучний інтелект стануть настільки передовими, що будь-яка робота, в тому числі в новостворених секторах, невдовзі знову перейде до технології. В цьому сценарії в разі,  якщо темп робочого перенавчання і перепідготовки людей буде нижче, ніж темп технологічного прогресу, люди втратять будь-який шанс на роботу. Більше того, потрібно, щоб здатність технології до знищення робочих місць через заміщення перевищувала здатність технології створювати робочі місця через взаємодоповнюваність.

По-друге, в «структурно нижчому» сценарії  деякі робочі місця напевно знищаться технологіями, але пропорційна частина заміщених працівників може пройти перенавчання, щоб знайти роботу в інших і, можливо, новостворених секторах. Одним з аргументів на користь цього сценарію є те, що технологічний прогрес у нових секторах зійде нанівець в разі, якщо система освіти не здатна прогнозувати потребу в кваліфікованих робітниках. 

Насправді сама по собі система освіти уповільнює темп технологічного прогресу. Зауважимо, що  «структурно нижчі» рівні зайнятості також можуть бути обумовлені подальшим скорочення кількості робочих годин на тиждень. По-третє, в сценарії «пожвавлення»  після шоку внаслідок впровадження технології, що заміщує працю, рівень безробіття повертається до «звичайного» рівня фрікційного безробіття. Пожвавлення під дією компенсаційних ефектів може відбуватися всередині сектору застосування або всередині ланцюга доданої вартості секторів-виробників і секторів-постачальників, а також через створення нових секторів. Зазначимо, що структурна трансформація з формуванням зайнятості в четвертинних секторах також сприяє пожвавленню. За аналогією зі «структурно нижчим» сценарієм, система освіти уповільнює темп технологічного прогресу, але працівники можуть наздоганяти технологічний прогрес швидше, ніж розвивається технологія.  Для професій у секторах – «виробниках» (виробництво і розроблення, постачання і підтримка) неможливо визначити, якою мірою зростання зайнятості обумовлено автоматизацією, через спільну дію різних факторів, що впливають на зайнятість (тобто демографія, аутсорсинг і офшоринг, технологічні зміни та динаміка попиту).  

Технологічне безробіття є однією з основних причин підвищення загального рівня безробіття у країнах ОЕСР за останні тридцять років. Хоча деякою мірою це пов’язано з демографією та зміною структури економіки у багатих країнах, розвиток комп’ютерів, а також інших видів автоматизації та Інтернету зіграв дуже значну роль, особливо починаючи з 2000 року. Цим пояснюється зростання виробництва у США у першій декаді ХХІ сторіччя на 2,5 % на рік, при тому, що кількість вакантних робочих місць скорочувалася більше, ніж на 1 % на рік. У розвинених країнах 83% робіт, які входять до класу низькооплачуваних ( з доходом менше 20% на годину) знаходяться під загрозою автоматизації в порівнянні з 31%  робочих місць, що забезпечують дохід в 20 до 40 дол. США за годину і 4 % з доходом у 40 і більше дол. США за годину.

Таким чином, найближчим часом значно зросте зв'язок між можливістю отримати роботу і рівнем отриманої освіти. Тобто чим менш неосвіченим і носієм менш гнучких компетенцій є робітник, тим менше шансів у нього виграти у битві за робоче місце з роботом. Тож у людини немає вибору: їй треба навчатися протягом всього життя, піднімаючи продуктивність своїх праці. Переваги від технологічного прогресу будуть розподілятись нерівномірно. Якщо професії, що знаходяться під ризиком знищення, призведуть до їхнього заміщення, мільйони американців та європейців значним чином муситимуть змінити свої життєві звички і зіштовхнуться з викликами і змінами в стандарті життя. Збільшуватиметься клас «бідних багатих», що позначиться на  формуванні правих настроїв у суспільстві.

1. Deming D.J. The Growing Importance of Social Skills in the Labor Market / D.J. Deming; NBER Working Paper; Social Science Electronic Publishing, Inc.: Rochester, NY, USA, 2015. 

2. 20 predictions for the next 25 years / The Guardian. 02.01.2011. [Електронний ресурс] – Режим доступу: https://www.theguardian.com/society/2011/jan/02/25-predictions-25-years