Міхньович І.А. , студентка групи ЕП м ПВ – 51 ВНЗ Укоопспілки «Полтавський університет економіки і торгівлі»ФАКТОРИ ПІДВИЩЕННЯ ПРОДУКТИВНОСТІ ПРАЦІ

автор **Admin** Чт Лист 22, 2018 4:19 pm

І.А. Міхньович, студентка групи ЕП м ПВ – 51

ВНЗ Укоопспілки «Полтавський університет економіки і торгівлі»

ФАКТОРИ ПІДВИЩЕННЯ ПРОДУКТИВНОСТІ ПРАЦІ

Підвищення продуктивності праці є одним з найважливіших чинників виходу з економічної кризи, піднесення рівня життя населення, забезпечення стабільного та потужного економічного зростання. В умовах трансформаційних змін та переходу до нової системи господарювання змінюються інструменти та методи управління продуктивністю праці. В такому випадку актуальним є дослідження поняття продуктивності праці, вивчення факторів, резервів її підвищення та застосування цих знань на практиці.

Теоретичні аспекти продуктивності праці знайшли свої відображення в розробках вітчизняних вчених - О.Е. Германової, А.С. Семенова, Д.П. Богині, В.О. Єрьоменко, А.В. Калини, В. Філєва, Н.О. Павловської та ін.

Праця є основним фактором виробництва, а продуктивність праці виступає комплексним показником ефективної економічної діяльності. Поняття продуктивності праці можна розглядати в широкому та вузькому значенні.

На підставі аналізу літературних джерел нами узагальнено підходи до трактування сутності категорії "продуктивність праці" в табл. 1.

Таблиця 1

Підходи до сутності категорії «продуктивність праці» у наукових дослідженнях

Вчені	Визначення терміна
В.Г. Андрійчук [1, с.422].	Продуктивність праці – реалізована здатність конкретної праці ( праці конкретних працівників ) в одиницю робочого часу виробляти певну кількість продукції або виконувати відповідний обсяг роботи.
О.А. Грішнова [2, с.361]	Продуктивність праці - це показник, що характеризує співвідношення результатів праці та її витрат

О.І. Іляш, С.С. Гринкевич [3, с.244].	Продуктивність праці – це ефективність використання ресурсів – праці, капіталу, землі – в процесі виробництва різних товарів і надання послуг.
Е.П. Качан [3, с. 636].	Продуктивність праці - це ефективність затрат конкретної праці, яка визначається кількістю продукції, виробленої за одиницю робочого часу, або кількістю часу, витраченого на одиницю продукції .
А.А. Мазаракі [6, с.311].	Продуктивність праці – характеризує результативність ( плідність ) праці, тобто оцінює результат праці, отриманий на одиницю витрат, пов’язаних з використанням трудових ресурсів підприємства.
Р.Н. Масалаб [7, c.6]	Продуктивність праці - це локальний показник, який визначає, наскільки ефективно використовується робоча сила.
МОП [8]	Продуктивність праці - це показник, який відображає ступінь ефективності використання праці .
С.В. Мочерний [9, с.118]	Продуктивність праці - це ефективність виробничої діяльності людей у процесі створення матеріальних благ і послуг.
Д.С. Сінк [11, с.29]	Продуктивність праці - це відношення кількості продукції, виробленої даною системою за даний період часу, до кількості ресурсів, спожитих для створення цієї продукції за той же період часу.
П.Е. Шлендер, Ю.П. Кокін [12, с.203]	Продуктивність праці – це продуктивність трудової діяльності, співвідношення виміряного тим або іншим способом кількості продукції, виробленої системою (підприємством, фірмою, галуззю і тому подібне), і витратами ресурсів праці, що знадобилися для цього, виміряними в людино-годинах, людино-днях, середньорічній чисельності. Продуктивність праці – це ефективність її використання, співвідношення економічного результату діяльності системи (виручка від реалізації продукції, робіт, послуг; дохід; прибуток) і витрат, пов'язаних із залученням і використанням ресурсів праці (передусім витрат на заробітну плату, соціальні виплати, підбір і підготовку кадрів, охорону праці)
Р.В. Янковий [13, с.23-26].	Продуктивність праці - це ефективність затрат конкретної праці, яка визначається кількістю продукції, виробленої за одиницю робочого часу, або кількістю часу, витраченого на одиницю продукції

Аналіз відомих з літератури підходів дозволяє з’ясувати, що серед вчених продовжується дискусія навколо тлумачення сутності «продуктивність праці», а це зумовлює відмінності в методологічних підходах до вимірювання останньої. Виходячи з наведених неоднозначних підходів, можна дійти висновку, що продуктивність праці є досить суперечливою та дискусійною категорією.

Зокрема, Н.Е. Шлендер і Ю.П. Кокін трактують поняття і зміст продуктивності праці трохи інакше. Вони вважають, що доцільно виділити два аспекти розуміння суті продуктивності праці [12, c.210].

Перший аспект характеризує її як продуктивність трудової діяльності, тобто співвідношення виміряної тим або іншим способом кількості продукції, виробленої системою (підприємством, фірмою, галуззю і тому подібне), і витратами ресурсів праці, що знадобилися для цього, виміряними в людино-годинах, людино-днях, середньорічній чисельності.

Другий аспект визначає сутність продуктивності праці як ефективність її використання, тобто співвідношення економічного результату діяльності системи (виручка від реалізації продукції, робіт, послуг; дохід; прибуток) і витрат, пов'язаних із залученням і використанням ресурсів праці (передусім витрат на заробітну плату, соціальні виплати, підбір і підготовку кадрів, охорону праці та ін.).

У цьому розумінні ріст продуктивності праці є фактором збільшення фінансового результату діяльності, зниження собівартості і підвищення рентабельності, інакше кажучи, фактором росту маси і норми прибутку, конкурентоспроможності підприємства. Окремі учені відмічають, що в умовах сучасної ринкової економіки продуктивність праці вже недостатньо розглядати в якості здатності робити максимальний обсяг продукції за одиницю часу [12, с.102].

Фактори зростання продуктивності праці - це вся сукупність рушійних сил і причин, що призводять до збільшення продуктивності праці. Оскільки зростання продуктивності праці має надзвичайно велике значення і для кожного підприємства зокрема, і для суспільства в цілому, вивчення факторів і пошук резервів цього зростання стає важливим завданням економічної теорії та практики [2, с.386].

Завіновська Г.Т. погоджується із зарубіжними економістами та пропонує виділяти дві основні групи факторів продуктивності: зовнішні (які не контролюються), внутрішні (які контролюються). Зовнішні фактори включають політичні, соціальні й економічні аспекти розвитку суспільства; урядові рішення та інституційні механізми; наявність фінансів, транспорту, комунікацій і сировини. Вони перебувають поза контролем з боку окремого підприємства. Внутрішні фактори - це ті, які перебувають в зоні контролю окремого підприємства і поділяються на «тверді» та «м'які».

«Тверді» (стійкі, сталі) включають в себе:

- виріб - його якість, призначення, дизайн, тобто якою мірою він відповідає вимогам, що ставляться до нього споживачем, ринком;

- технологію й устаткування - впровадження нових технологій, зменшення простоїв устаткування та підвищення ефективності діючих виробничих потужностей, модернізація устаткування, усунення вузьких місць тощо;

- сировину - охоплює такі важливі аспекти, як підвищення ефективності використання матеріалів, поліпшення коефіцієнта обігу матеріалів, управління матеріалами, розвиток ефективних джерел постачання.

«М'які» (змінні) фактори включають:

- якість робочої сили, підвищення ефективності її використання за допомогою подальшого удосконалення мотивації праці, поліпшення її поділу та кооперації, участі всіх категорій працівників в управлінні підприємством;

- організаційні системи та методи - динамічність і гнучкість структури підприємства, удосконалення організації виробництва і праці, трудових методів;

- стилі та методи управління - вплив їх на організаційну структуру, кадрову політику, планування діяльності підприємства [4, с.108-109].

Лукашевич В.М. виділяє чотири групи внутрішніх факторів:

- матеріально-технічні фактори - пов'язані з використанням нової техніки, нових видів сировини та матеріалів (модернізація обладнання, заміна морально застарілого обладнання новим, підвищення рівня механізації виробництва, автоматизації виробництва, впровадження нових прогресивних технологій, використання нових видів сировини, прогресивних матеріалів та інших заходів);

- організаційно-технічні фактори - визначаються рівнем організації праці, виробництва та управління (удосконалення організації управління виробництвом, удосконалення організації виробництва, удосконалення організації праці);

- соціально-економічні фактори (матеріальна та моральна зацікавленість у результатах праці, як індивідуальна, так і колективна, зміна форм власності на засоби виробництва та результати праці, рівень кваліфікації працівників, якість їх професійної підготовки та загальний культурно-технічний рівень);

- соціально-психологічні фактори (якість трудових колективів, їх соціально-демографічній склад, рівень дисциплінованості, трудової активності та творчої ініціативи працівників, система ціннісних орієнтацій, стиль керівництва у підрозділах і на підприємстві у цілому тощо).

До зовнішніх факторів він пропонує віднести такі: якість державного економічного механізму; соціально-економічні умови у суспільстві та регіоні; ситуація на національному та світовому ринках; рівень кооперації з іншими підприємствами; природні умови тощо [5, с.67-68].

Привертає увагу класифікація факторів продуктивності, запропонована Грішновою О.А., яку, на наш погляд, варто використовувати, бо вона є розширеною та зручною.

За рівнем керованості:

- ті, якими може керувати господарюючий суб'єкт (управління, організація, трудові відносини, кваліфікація і мотивація персоналу, техніка і технологія, умови праці, інновації тощо);

- ті, що знаходяться поза сферою керування господарюючого суб'єкта (політичне становище в країні та в світі, рівень розвитку ринкових відносин, конкуренція, науково-технічний прогрес, загальний рівень економічного розвитку, якість і кількість економічно активного населення країни, культура, моральність, соціальні цінності, наявність природних багатств, розвиток інфраструктури тощо).

За змістом:

- соціально-економічні, що визначають якість робочої сили, що використовується;

- матеріально-технічні, що визначають якість засобів виробництва;

- організаційно-економічні, що визначають якість поєднання робочої сили із засобами виробництва.

За сферою виникнення та дії:

- на внутрішньовиробничі - ті, що виникають і діють безпосередньо на рівні підприємства чи організації;

- галузеві і міжгалузеві, що пов'язані з можливістю покращання кооперативних зв'язків, концентрації та комбінування виробництва, освоєння нових технологій і виробництв на рівні всієї галузі або кількох суміжних галузей народного господарства;

- регіональні - це фактори підвищення продуктивності праці, характерні для даного регіону (наприклад, створення вільної економічної зони);

- загальнодержавні - це такі фактори, які спричиняють підвищення продуктивності праці в усій країні (наприклад, зміцнення здоров'я та підвищення освітнього рівня населення, раціональне використання трудового потенціалу тощо) [2, с.386-388].

Пєліхов Є. Ф. підкреслює, що у планово-економічній роботі застосовують трохи іншу класифікацію факторів зростання продуктивності праці, яку називають типовою класифікацією. Відповідно до неї, на зростання продуктивності праці впливають такі фактори:

- структурні зрушення у виробництві (зміна питомої ваги окремих видів продукції або виробництва в загальному обсязі продукції);

- підвищення технічного рівня виробництва (комплексна механізація й автоматизація виробничих процесів, впровадження передової технології, модернізація діючого устаткування; підвищення якості продукції, поліпшення використання матеріалів, палива, енергії);

- удосконалювання керування, організації виробництва та праці (удосконалювання керування виробництвом, збільшення норм і зон обслуговування, скорочення втрат робочого часу, втрат від браку);

- зміна обсягу виробництва продукції;

- введення в дію й освоєння нових підприємств [10, с.75].

Після визначення найвпливовіших факторів підвищення продуктивності праці, управлінці мають обрати відповідні методи для покращення існуючої ситуації. В світовій практиці використовують багато ефективних методів підвищення продуктивності праці. Серед них необхідно виділити такі: проектування витрат, розвиток та впровадження нових технологій, управління якістю, програми стимулювання вдосконалення обладнання, сучасне управління трудовими ресурсами, робототехніка, автоматизація роботи, спрощення документообігу, розробка та перегляд посадових обов’язків тощо.

Проте не тільки від підприємства залежить підвищення продуктивності праці, також необхідне втручання держави у соціально-економічні процеси, що дасть змогу підвищити ефективність праці, створити умови для ефективного використання робочої сили та удосконалити контроль за винагородою праці.

Отже, продуктивність праці – це динамічний показник, що змінюється під впливом цілого ряду чинників. За рахунок факторів та резервів підвищення продуктивності праці можна викликати зростання економічної ефективності підприємства. Значну роль відіграють мотивація працівників, їх кваліфікація, використання новітніх технологій, збільшення винагороди за працю, різноманітне матеріальне стимулювання та моральне заохочення.

Список літератури

1. Андрійчук В.Г. Економіка аграрних підприємств: Підручник. -3-тє вид.,доп. і перероблене / В.Г. Андрійчук. – К.:КНЕУ, 2009. – 624 с.

2. Грішнова О.А. Економіка праці та соціально-трудові відносини: Підручник. — 3- тє вид., випр. і доп. — К.: Т-во "Знання", КОО, 2007. - 559 с.

3. Економіка праці та соціально-трудові відносини : навч. посіб. / [Є.П. Качан, О.П. Дяків, О.І. Іляш та ін.]; за ред. Є.П. Качана. – К.: Знання, 2008. – 407 с.

4. Завіновська Г. Т. Економіка праці: Навч. посібник. — К.: КНЕУ, 2003. — 300 с.

5. Лукашевич В.М. Економіка праці та соціально-трудові відносини: Навчальний посібник. - Львів: "Новий Світ-2000", 2008. - 248 с.

6. Мазаракі А.А. та ін. Економіка торговельного підприємства. Підручник ( Під ред. проф. Н.М.Ушакової ) – К.: «Хрещатик», 2009. – 800 с.

7. Масалаб Р.Н. Використання показників продуктивності праці в управлінні господарською діяльністю підприємства : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. економ. наук: спец. 08.06.01 "Економіка, організація і управління підприємствами" / Р.Н. Масалаб. – Донецьк, 2003. - 20 с.

8. Міжнародна організація праці [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.ilo.org.ua/Pages/default.aspx

9. Мочерний С.В. Економічна енциклопедія: У трьох томах. Т. 3 / С.В. Мочерний. – К.: Видавничий центр “Академія”, 2002. – 951с.

10. Пєліхов Є. Ф., Іванова О. А., Сумець О. М. Економіка сучасного підприємства: Навч.-метод. і практ. посіб. — К.: «Хай-Тек Прес», 2008. - 344 с.

11. Сінк Д.С. Управління продуктивністю: планування, вимірювання та оцінка, контроль і підвищення / Д.С. Сінк. - М.: Прогрес, 1989. - 532 с

12. Экономика труда: учебник / под ред. проф. П.Э. Шлендера и проф. Ю.П. Кокина. -М.: Юристь, 2002.- С. 203-271.

13. Янковий Р.В. Шляхи підвищення продуктивності та результативності праці на підприємстві [Електронний ресурс] / Р.В. Янковий, Т.С. Харченко // Економіка: реалії часу: науковий журнал. – 2013. – № 1 (6). – С. 23-26. –