Степанова Л.В., доцент кафедри управління персоналом, економіки праці та економічної теорії, Тужилкіа О.В., доцент кафедри управління персоналом, економіки праці та економічної теорії ВНЗ Укоопспілки «Полтавський університет економіки і торігвлі» ФОРМУВА

автор **Admin** Ср Лист 21, 2018 2:45 pm

Степанова Л.В., доцент кафедри управління персоналом, економіки праці та економічної теорії

ВНЗ Укоопспілки «Полтавський університет економіки і торігвлі»

Тужилкіа О.В., доцент кафедри управління персоналом, економіки праці та економічної теорії

ВНЗ Укоопспілки «Полтавський університет економіки і торігвлі»

ФОРМУВАННЯ МЕХАНІЗМУ РОЗВИТКУ ТРУДОВОГО ПОТЕНЦІАЛУ ПІДПРИЄМСТВ В СУЧАСНИХ УМОВАХ

Багато науковців, пропонуючи своє тлумачення категорії "механізм", висвітлюють лише складові цієї складної категорії. Тобто трактування категорії "механізм" здійснюється з наголосом на тих чи інших його аспектах, але всі дослідники одностайні у тому, що механізм – це складна, багатопланова система. Амбросов В.Я. та Маренич Т.Г. вважають, що діючі механізми регулювання переважно використовуються для декларування намірів, а не для конструктивного впливу на кінцеві результати господарювання [1, с.15]. З огляду на це, виникає необхідність визначення чіткої мети досліджуваної системи, та розробки дієвого механізму досягнення цієї мети, адекватного цій системі. Водночас виникає потреба в удосконаленні наявних механізмів, доповнення їх новими важелями для досягнення поставлених цілей.

Механізм управління розвитком трудового потенціалу підприємства розглядають як складову частину системи управління, що забезпечує дієвий вплив на чинники, стан яких обумовлює результат діяльності об’єкту управління. При чому, якщо мова йде про внутрішні чинники управління трудовим потенціалом слід використовувати поняття "механізму управління розвитком трудового потенціалу підприємства", якщо про зовнішні – "механізму взаємодії з трудовими потенціалами інших підприємств і організацій". Оскільки природа внутрішніх чинників управління розвитку трудового потенціалу є різноманітною (організаційні, структурні, технічні, економічні, адміністративні, матеріальні чинники), слід виділяти певні види механізмів управління. Основними видами механізмів управління виступають: організаційні, економічні, структурні механізми, механізми організації управління, технічні і адміністративні, інформаційні механізми та інші.

Організаційно-економічний механізм управління розвитком трудового потенціалу підприємства, на нашу думку, це сукупність організаційних і економічних важелів, що чинять вплив на економічні і організаційні параметри системи управління підприємством, що сприяє формуванню та посиленню організаційно-економічного потенціалу, отриманню конкурентних переваг та ефективності діяльності підприємства в цілому.

Механізм управління розвитком трудового потенціалу підприємства містить у собі такі компоненти, як: принципи і задачі управління, методи, форми і інструменти управління, організаційну структуру трудового потенціалу, інформацію та засоби її обробки.

У структурі організаційно-економічного механізму слід виділяти три системи: систему забезпечення, функціональну систему і цільову систему.

Система забезпечення організаційно-економічного механізму складається з підсистем правового, ресурсного, нормативно-методичного, наукового, технічного, інформаційного забезпечення управління розвитком трудового потенціалу підприємства.

Організаційно-економічний механізм управління розвитком трудового потенціалу включає наступні основні функціональні підсистеми: планування, організації, мотивації, контролю та регулювання.

Цільова система організаційно-економічного механізму мітить у собі цілі і основні результати діяльності підприємства, а також критерії вибору і оцінки досягнення певних цілей і результатів діяльності підприємства.

Зміст кожної з систем та кількість підсистем в кожній з систем організаційно-економічного механізму управління розвитком трудового потенціалу підприємства залежить від його типу, сфери і масштабів діяльності, ступеня впливу зовнішнього середовища і результатів діяльності підприємства та інших чинників.

Зовнішні чинники, серед яких базовими можна вважати економічну, соціальну, демографічну політики щодо розвитку трудового потенціалу, коригуються не підприємством, а лише державою і залежать від спрямування стратегічного розвитку на соціалізацію, гуманізацію економіки.

Внутрішні чинники, що можуть коригуватися підприємством, залежать, в першу чергу, від його економічного стану, наявності стратегічних планів щодо розвитку підприємства, й трудового потенціалу зокрема.

Отже, для підприємств необхідним є спрямовувати свої зусилля на досягнення сталого економічного розвитку, що дозволяє дбати про розвиток наявного трудового потенціалу.

Список використаних джерел:

1. Амбросов В.Я. Наукові положення удосконалення економічного і господарського механізмів розвитку сільського господарства / Амбросов В.Я., Маренич Т.Г. // Економіка АПК.– 2005. – № 10. – С.15