Ляшенко А.Ю., аспірант В. І. Ляшенко, доктор економічних наук, професор Інститут економіки промисловості НАН України ПОЛІТИКА ПІДВИЩЕННЯ АБСОРБЦІЙНОЇ СПРОМОЖНОСТІ ЕКОНОМІКИ В СТРАТЕГІЇ ЗАЛУЧЕННЯ ІНОЗЕМНИХ ІНВЕСТИЦІЙ

автор **Admin** Ср Лист 21, 2018 2:24 pm

А.Ю. Ляшенко, аспірант

В. І. Ляшенко, доктор економічних наук, професор

Інститут економіки промисловості НАН України

ПОЛІТИКА ПІДВИЩЕННЯ АБСОРБЦІЙНОЇ СПРОМОЖНОСТІ ЕКОНОМІКИ В СТРАТЕГІЇ ЗАЛУЧЕННЯ ІНОЗЕМНИХ ІНВЕСТИЦІЙ

Зарубіжні дослідники Coe та Helpman (1995,1997) виявили, що закордонні НДДКР, втілені у товари, мають значний позитивний ефект на загальну факторну продуктивність країн-імпортерів. Цей вплив залежить від відкритості економіки. Чим більш відкрита економіка, чим більше навичок є в робітників країни, та, у випадку з країнами, що розвиваються, чим більший обсяг торгівлі з розвинутими країнами, тим більший позитивний вплив від імпорту технологій [1;2].
Капіталовкладення в НДДКР мають більший ефект ніж відкритість тільки для країн ОЕСР, в той час як у торгівлі моделі Північ-Південь більший вплив на загальну факторну продуктивність має відкритість економіки.
Також дослідження Schiff та Wang (2002) [3] свідчать, що в галузях промисловості з низькою інтенсивністю НДДКР відкритість має більший позитивний вплив на загальну факторну продуктивність, ніж інвестиції в НДДКР. Вкладення в НДДКР впливає позитивно на загальну факторну продуктивність більш наукоємних галузей. Але і цей ефект залишається меншим, ніж ефект від «відкриття» галузей [4, с.8]. В результаті можна зробити висновок, що «відкрита» політика зовнішньої торгівлі є критичною для країн, що розвиваються при залученні технологій. Але відкриття, згідно до досліджень не є достатнім [4, 7-10].
Багато досліджень підтверджують, що необхідним елементом стратегії залучення іноземних технологій та вирішальним фактором в приймаючій країні для отримання т.зв. «ефекту переливу» від торгівлі або ПІІ є абсорбційна спроможність країни (або окремих підприємств) та здатність до адаптації іноземних технологій, що в свою чергу пов’язано з інвестиціями в «людський капітал» та наукоємні виробництва. Без відповідного людського потенціалу або інвестицій в НДДКР, такі ефекти не можуть бути досягнуті. Абсорбційна спроможність визначається в літературі як здатність до «виявлення цінності нової інформації, її засвоєння та комерційного використання» [5]. Поняття «абсорбційна спроможність» спочатку використовувалося для характеристики підприємства, пізніше цей термін стали відносити до економіки країни. Виділяють наступні складові абсорбційної спроможності: дифузія знань; здатність ідентифікувати, оцінювати, використовувати або реалізувати потенціал освоєння інновацій; здатність членів організації асимілювати, обробляти і перетворювати зовнішні потоки знань; здатність до адаптації, імітації і зворотного інжинірингу .

Вищевказані складові визначають пряму залежність між абсорбційною здатністю і якістю людського капіталу в країні. Більш того, у багатьох дослідженнях доведено, що на абсорбційну здатність великий вплив мають такі характеристики якості людського капіталу: рівень освіти, грамотності, кількість людей з вищою освітою і т.д. Серед індикаторів загального характеру, що визначають абсорбційну здатність країни виділяють: 1) науковий потенціал; 2) якість системи освіти; 3) загальну якість інститутів; 4) рівень розвитку банківської системи; 5) якість спеціалізованих інститутів і політики запозичення. Оскільки абсорбційна спроможність є важливим фактором, що визначає успіх стратегії запозичення технологій, в країнах, що розвиваються, як правило, існує перевага в абсорбційній спроможності перед розвиненими країнами. Розвинені країни мають більшу інноваційну спроможність, тобто здатність «виробляти і комерціалізувати потік інноваційних технологій протягом тривалого часу».

Будучи важливою для міжнародного трансферу технологій, політика щодо підвищення абсорбційної спроможності є горизонтальною мірою внутрішньої політики держави, і пов'язана з утворенням і підвищенням кваліфікації працівників, розвитком освітніх і наукових закладів і їх зв'язку з бізнесом, створенням бізнес-клімату та спрощенням доступу до фінансів.

Абсорбційна спроможність передбачає використання низки економічних механізмів і видів економічної політики. До їх числа відносяться:

- взаємодія з зарубіжними фахівцями: навчання та стажування за кордоном, запрошення зарубіжних викладачів, спільні дослідження;

- стимулювання розвитку дослідницьких відділів великих фірм.

- політика щодо обмеження «витоку мізків», стимулювання повернення кваліфікованих працівників в країну.

Політика щодо підвищення абсорбційної спроможності як напрям стимулювання трансферу технологій «часто має відношення до реформ, які не можна провести швидко» [6, с.21]. У перехідний період спостерігається деградація людського капіталу. У зв'язку з цим в країнах, що трансформують свою економіку, стоїть завдання збереження і примноження інтелектуального потенціалу суспільства. Також відзначається, що для збільшення абсорбційної спроможності в країнах з більш низьким рівнем розвитку необхідно проводити політику, що стимулює компанії до проведення НДДКР та забезпечити доступ до висококваліфікованої робочої сили, так само як тренінги персоналу [6, с. 21]. Це викликає необхідність створення всередині країни умов, які охоплюють більш широкий спектр перетворень, таких як адекватне фінансування, розвиток інфраструктури і освіта [6, с. 21].

Держава може сприяти міжнародному трансферу технологій, скорочуючи «технологічну дистанцію» між місцевими і закордонними фірмами, створюючи регіональні або національні інноваційні системи, що заохочують локальні НДДКР, підтримуючи трансфер технологій з університетів в місцеві підприємства, просуваючи використання телекомунікацій, е-комерції, біотехнологій, і інших технологій, що знижують витрати і впливають на вартість.

У той же час обсяг пропозиції працівників сфери управління та інженерів відіграє значну роль в МТТ, тому політика держави в сфері збереження кваліфікованих кадрів, а також освіти та тренінгів є надзвичайно важливою.

Отже, лібералізація торгівлі і «відкрита» політика ПІІ в країні, що розвивається повинна бути доповнена політикою щодо освіти, НДДКР і збереження людського капіталу для того, щоб країна могла отримувати максимальну вигоду з міжнародного трансферу технологій

Державна політика щодо підвищення абсорбційної спроможності є необхідним напрямом державної політики, що забезпечує ефективність міжнародного трансферу технологій. Вона не диференціюється в залежності від типу технології або її власника. Абсорбційна спроможність в найменшій мірі регулюється в міжнародному контексті в порівнянні з іншими напрямками політики в сфері МТТ. Недоліком такої політики є те, що вона відбувається повільно, і вимагає більш широкого спектра перетворень, пов'язаних з розвитком інфраструктури та системи освіти, а також потребує додаткового фінансування.

Таблиця 1.

Характеристика державної політики щодо підвищення абсорбційної спроможності економіки

Зміст	Міжнародна складова	Показники оцінки	Ступінь селективності	Заходи
Тісно пов'язана з політикою стимулювання інновацій та поліпшення бізнес-клімату [6, с 21] а також рівнем економічного та інституційного розвитку країни. Повільно відбувається, пов'язана з більш широким спектром перетворень, таких як адекватне фінансування, інфраструктура і освіта	Міжнародні угоди щодо спрощення торгівлі Допомога і технічна підтримка МСБ	Науковий потенціал. Якість системи освіти. Загальна якість інститутів. Рівень розвитку банківської системи. Якість спеціалізованих інститутів і політики запозичення.	Є горизонтальною мірою внутрішньої політики держави. Впливає на ефективність ПІІ (тобто наявність попередніх знань в певній сфері збільшує ефективність НДДКР). Не диференціюється в залежності від типу технології і її власника.	Політика щодо стимулювання інновацій та поліпшення бізнес-клімату. Збільшення кількості підготовленої робочої сили. Розвиток людського капіталу та освіти (тренінги на державному рівні і рівні фірми). Поліпшення якості вищої освіти, наукової інфраструктури. Встановлення зв'язків Освіта - Наука-Бізнес. Спрощення доступу до фінансів. Розвиток інфраструктури. .

Список використаних джерел

1.[size=9] Сoe D.T., Helpman E. International R&D Spillovers // European Economic Review.− № 39.-P.1147-1175.[/size]
2.[size=9] Сoe D.T., Helpman E., Hoffmaister A. North –South R&D Spillovers// The Economic Journal.−1997.−№107. –P.134-149.[/size]

3.[size=9] Schiff M. On the quantity and Quality of knowledge: The impact of openness and foreign research and development on North-North and North-South Technology Spillovers // World Bank Working Paper, 2002. – 21 p.[/size]

4.[size=9] Hoekman B. M. Transfer of technology to developing countries: unilateral and multilateral policy options / Bernard M. Hoekman, K. Maskus, K.Saggi //World Bank Policy Research Working Paper № 3332, June, 2004- 35 p.[/size]
5.[size=9] Wesley M. Cohen and Daniel A. Levinthal. Administrative Science Quarterly Vol. 35, No. 1, Special Issue: Technology, Organizations, and Innovation (Mar., 1990), pp. 128-152[/size]

6.[size=9] Kowalski, P. International Technology Transfer measures in an interconnected world: Lessons and policy implications / P.Kowalski, D. Rabaioli, S. Vallejo // OECD Trade Policy Papers, No. 206, OECD Publishing, Paris, 2017.−86 p. » URL: http://dx.doi.org/10.1787/ada51ec0-en[/size]

7.[size=9] Lyashenko, V., Osadcha, N., Galyasovskaya, O., & Knyshek, O. (2017). Marketing prospects of small developed African countries assessment for traditional Ukrainian exports. Economic Annals-XXI, 166 (7- Cool

, 20-25, http://soskin.info/userfiles/ file/Economic-Annals-pdf/DOI/ ea-V166-04.pdf.[/size]

8.[size=9] Ляшенко В.І. Регіональні наукові центри НАН України та МОН України як ядро розбудови регіональних інноваційних систем в умовах децентралізації / В.І. Ляшенко, І.Ю. Підоричева // Економічний вісник Донбасу. 2017. № 1 (47). С. 13-20. [/size]

9.[size=9] Амоша А.И., Дубинина М.В., Кацура С.Н., Ляшенко В.И., Марченко В.Н. Регионы Украины: оценка конкурентоспособности // Экономист. 2005.№12.С.62-74. [/size]

10.[size=9] Ляшенко В. І., Осадча Н. В., Галясовська О. В. Порівняльна оцінка експортних можливостей продукції гірничодобувного комолексу України // Фінансово-кредитна діяльність: проблеми теорії та практики. – Зб. наук. праць. // Харків: Ун-т банк. справи, 2018. – Вип.3. – С. 208-218.[/size]