Галясовський В.І., студент гр. ПЦБ-16-3,Костюкова М.О., студент гр. ПЦБ-16-3, Придніпровська державна академія будівництва та архітектури, Галясовська О.В., аспірант, Університет митної справи та фінансів ПОРІВНЯННЯ МІЖНАРОДНОГО ДОСВІДУ РЕГУЛЮВАННЯ ЗОВН

Сучасне світове господарство неоднорідне. У нього входять держави, що відрізняються соціальною структурою, політичним устроєм, рівнем розвитку продуктивних сил і виробничих відносин, а також характером, масштабами і методами міжнародних економічних відносин. Провідне становище в світовому господарстві займають такі промислово розвинені країни – США, Японія, Канада, Німеччина, Франція, Китай, Великобританія та Італія. На їх частку припадає понад 80% промислового виробництва групи промислово розвинених країн (ПРС) і близько 60% всього світового промислового виробництва; відповідно 70% і 60% виробництва електроенергії; більше 60% і близько 50% експорту товарів і послуг [3].

У сучасних умовах всі без винятку держави регулюють свою зовнішньоекономічну політику і через митний тариф, і через нетарифні обмеження.

Регулювання зовнішньоекономічної діяльності США здійснюється системою державних органів, а саме: Президент країни - встановлює тарифи, надає преференції, вводить ембарго на певні види продукції
Міністерство енергетики - видає ліцензії на ввезення нафтопродуктів; Міністерство внутрішніх справ і Міністерство торгівлі – займаються ліцензування безмитного ввезення годинників і годинникових механізмів з острівних територій США;  Міністерство сільського господарства – займається ліцензуванням ввезення деяких сільськогосподарських товарів; Бюро спортивної рибної ловлі та полювання на тварин і птахів; Міністерство внутрішніх справ – надає дозвіл на ввезення небезпечних видів диких тварин і деяких видів тварин і птахів, ввезення яких в США заборонено, ввезення живих птахів, що знаходяться під захистом Закону про міграцію птахів, для наукових цілей і розмноження; Міністерство юстиції – видає виняткові розпорядження на імпорт наркотиків; Начальник Управління –  алкогольних напоїв, тютюнових виробів та вогнепальної зброї; Міністерство фінансів – видає дозволу на імпорт зброї, боєприпасів, вибухових речовин і знарядь війни; Департамент торгівлі – надає оцінку того, який товар пропонується на американському ринку за своєю ринковою вартістю. З точки зору абсолютних обсягів зовнішньоторговельного обороту США найбільша торгова держава світу. Наприклад, в 2012 році експорт США склав 1851,4 млрд. дол. За той же період український експорт склав 68,8098106 млрд. дол.

Основним засобом регулювання імпорту США є обкладення товарів при ввезенні митом.
У США використовується митний тариф на основі Гармонізованої системи HTS (Harmonized Tariff Schedule) найменування та кодифікації товарів, розробленої за участю Ради митного співробітництва. Ставки тарифу представляють собою – пільговий тариф (містить ставки мит, що застосовуються до товарів, що ввозяться з країн, на які США поширюють пільгові режими); - загальні ставки - вказані ставки на товарах, щодо яких поширюється режим найбільшого сприяння. До загальних ставок включають також ставки мит, які встановлені в рамках спеціальних преференційних програм митного оподаткування.

Важливу роль в митному регулюванні в США грає Північно-американська угода про вільну торгівлю (НАФТА), яка набрала чинності 1 січня 1994 р. Вона скасовує мита на велику частину товарів, що ввозяться в Канаду, в Мексику і в США на перехідний період не більше 15 років. Наприклад, між Канадою і США діє Договір про вільну торгівлю, який скасував мита між двома країнами.

Все більшу роль на американському ринку з боку іноземних постачальників грають нетарифні бар'єри. Найбільш характерною формою нетарифних обмежень ввезення в США є кількісні обмеження. Ввезення деяких товарів здійснюється за квотами, які встановлює Конгрес шляхом делегування повноважень або федеральний уряд. В Гармонізованій системі зазначені квоти двох видів: абсолютні (встановлена кількість товарів, дозволених до ввезення) і тарифні (дозволяють ввезення того чи іншого товару протягом певного періоду зі сплатою мита за зниженою ставкою).

З міркувань національної безпеки контролюється експорт з США товарів, які можуть бути використані для зміцнення військового потенціалу можливого противника. Для експорту цих товарів в усі країни, крім Канади, потрібне отримання індивідуальної ліцензії в кожному окремому випадку.

Крім звичайних індивідуальних ліцензій, які видаються на поставку товару за одним контрактом, застосовуються три види цільових індивідуальних ліцензій: -проектна - видається на термін до семи років компанії, що здійснює поставки великої кількості найменувань товарів, що входять до згаданого "переліку контрольованих товарів", якщо вони призначені для будівництва та обладнання підприємств за кордоном; - розподільна - дає можливість експортерам здійснювати за кількома адресами в капіталістичних країнах багаторазові поставки затверджених заздалегідь товарів в рамках довгострокової програми зовнішньої торгівлі; кваліфікована генеральна - дозволяє багаторазовий експорт незначних товарів покупцеві, операції з якою схвалено.

Що стосується генеральних експортних ліцензій, то їх також налічується декілька, причому кожна з них визначає, які товари і в які країни підлягають експорту на їх підставі.

До переміщення товарів та валютних цінностей між США і певною кількістю країн і територій може застосовуватися ряд обмежень аж до встановлення ембарго.  Остання редакція Кодексу Федеральних положень (CFR) включає наступні країни, до яких застосовуються обмеження: Кот-д`Івуар, Ангола, Бірма, Північна Корея, Куба, Ірак, Іран, Ліберія, Лівія, С’єрра-Леоне, Судан, Сирія. Цей список відображає тенденції зовнішньої політики США. На товари, ціна яких в США нижче тієї, за якою вони продаються в країні походження, можуть бути встановлені антидемпінгові мита з метою захисту американських виробників. [1]

Уряд країни приділяє першочергову увагу розвитку зовнішньої торгівлі та інвестиційній взаємодії країни з зарубіжними державами. Основою митного законодавства Великобританії є Митний кодекс Євросоюзу 1992 роки (Директива ЄС № 913/92 від 12 жовтня 1992 року, що встановлює Митний кодекс Європейського співтовариства). У сфері тарифного регулювання імпорту базовим документом є Інтегрований тариф Великобританії (Integrated Tariff of the United Kingdom), який включає в себе Єдиний митний тариф Європейського союзу, систему статистичної номенклатури, а також систему гармонізованого опису та кодування товарів, розроблену в рамках Ради з митної співпраці. У Великобританії застосовують номенклатуру товарів, ставки митних зборів і процедури, аналогічні прийнятим в країнах-членах ЄС. Товари з країн ЄС імпортуються безмитно, мита застосовуються при імпорті товарів з-за меж Євросоюзу.

Існують групи товарів, на імпорт яких потрібне отримання ліцензії. До них відносять тварини і продукти тваринного походження; рослини та продукти рослинного походження (включаючи деревину); вогнепальну зброю і боєприпаси, вибухові речовини.

Експорт з Великобританії здійснюється без обмежень, за винятком певних товарів, що підпадають під систему експортного контролю та ліцензування, в число яких входять: - промислові товари, які можна використовувати у військових цілях (наприклад, комп'ютери, електрообладнання та контрольно-вимірювальні прилади, верстати, обладнання в галузі зв'язку, радіолокаційні установки і цивільні літаки); - військове обладнання, наприклад, зброя, боєприпаси, бомби, танки, обладнання в області теплобачення, військові літаки і кораблі, промислові товари, спеціально призначені для військових цілей; - товари, пов'язані з виробництвом ядерної зброї, включаючи ядерні матеріали, ядерні реактори і обладнання для обробки ядерних матеріалів; - вихідні елементи хімічних боєприпасів; - антикваріат і твори мистецтва; - деякі вироби зі сталі, що експортуються в США.

Процедури експортного контролю засновані і здійснюються на основі Закону 1939 року про імпорті, експорті та повноваження Агентства митниць і акцизів (Оборона) (The Import, Export and HM Customs and Excise Act (Defense) Act 1939).

Державою заохочується експорт, перш за все,  машинотехнічної та іншої продукції, що має високий рівень доданої вартості.

Активна участь Японії в організації і здійсненні зовнішньоекономічної діяльності (ЗЕД) – це характерна особливість її протягом останніх чотирьох десятиліть.

Ефективність японського зовнішньоекономічного комплексу в значній мірі залежить від міцності інституційних основ зовнішньоекономічної діяльності. В системі органів державного управління цією сферою можна виділити адміністративні, координаційні та консультативні.

Серед державних адміністративних органів особливе місце займає Міністерство зовнішньої торгівлі і промисловості (МВТП) – забезпечує розвиток торговельних відносин із зарубіжними країнами, вирішує валютні питання пов'язані із зовнішньою торгівлею, сприяє виробництву експортних товарів, встановлює квоти на імпорт товарів, що ліцензуються, видає дозволи на імпорт, визначає відповідні правила торгівлі.

Послідовність й узгодженість реалізації торгово-економічної політики в значній мірі забезпечується за рахунок тісної міжвідомчої координації урядових органів. Серед міжвідомчих координаційних структур – Торгова рада, Нарада міністрів з економічних питань, Спільний штаб уряду і правлячої партії по проведенню структурних реформ. Особливістю японської системи державного управління ЗЕД є наявність великого числа (більше 200) консультативних органів, що функціонують на різних рівнях, аж до уряду і прем'єр-міністра.

Митний тариф є важливим інструментом захисту національних виробників насамперед в аграрному комплексі. Вирішенню поставлених завдань сприяє широка диференціація ставок митного тарифу. В якості ефективного засобу обмеження імпорту широко застосовується система жорстких технічних та інших спеціальних вимог щодо стандартів, сертифікації, інспекції якості, техніки безпеки тощо. Ефективним інструментом кредитування експортно-імпортних операцій і зарубіжного інвестування японських компаній є Ексімбанк Японії. У країні діють системи податкових пільг, орієнтовані на стимулювання як експорту, так і імпорту. Розвитку зовнішньоекономічної діяльності сприяє найбільша в світі система державного страхування торгівлі та інвестицій. Вона включає загальне страхування торгівлі, страхування валютних ризиків, експортних векселів, експортних облігацій, авансових платежів за імпорт, зарубіжних інвестицій, кредитів закордонним підприємствам. Кількість страхових полісів, виданих за період з 1950 до середини 90-х років, склало понад 20,3 млн., а загальна сума страхування досягла порядку 317 трлн. ієн. Наведені показники - найвищі в світі.

Держава виступає також організатором системи обслуговування зовнішньоекономічних зв'язків та фінансує цю діяльність з бюджетних коштів. Дана система носить розгалужений характер, охоплюючи такі сфери діяльності, як збір і аналіз маркетингової інформації, надання інформаційно-консультаційних послуг, організація рекламно-виставковій роботі. Вона сприяє підвищенню ефективності ЗЕД, залученню до неї нових учасників. Важливим напрямком державної участі у ЗЕД є інформаційне забезпечення комерційної роботи, збір і аналіз зарубіжної комерційної інформації. Особливе місце в цьому рядку займає Японська організація сприяння розвитку зовнішньої торгівлі (ДЖЕТРО), створена в 1958 р Вона є некомерційною і повністю фінансується урядом. ДЖЕТРО займається вивченням світових товарних ринків, збором і аналізом маркетингової інформації, організацією виставок японських товарів за кордоном і торгових виставок інших країн у Японії, рекламною та видавничою роботою.

Японська система регулювання ЗЕД відрізняється формою взаємодії держави і бізнесу. В її основі - прийняття приватним сектором найважливіших стратегічних напрямків державної політики, свого роду державний менталітет цього сектора. Така модель регулювання, яка використовує не тільки жорстко адміністративні заходи і методи, а й доповнює їх «м'які» форми, дозволяє значно підвищити ефективність державної політики, органічно поєднуючи її з законами ринку  [2].

Одним з головних напрямків сфери регулювання зовнішньої торгівлі КНР після приєднання країни до СОТ є лібералізації зовнішньоторговельного режиму. Станом на початок 2007 року Китай вже виконав велику частину своїх зобов'язань по зниженню мит. Що стосується товарів, імпорт яких обмежений за кількістю, в КНР діє система державного квотування. Тарифне квотування з 1 січня 2007 року діє відносно 7 видів сільськогосподарських товарів (пшениця, кукурудза, рис, цукор, шерсть, вовняні волокна, бавовна) і 3 видів хімічних добрив. З метою заохочення експорту щодо переважної більшості товарів відсутні експортні мита. Практика стягнення експортних мит застосовується в КНР щодо експорту деяких товарів, вивезення яких заборонено або обмежено. Крім того, в КНР діє порядок повернення ПДВ експортерам.

Експортний тариф КНР містить 88 товарних позицій. Ставки експортних мит становлять 20% -50%. Відповідно до чинного законодавства, в КНР щодо ряду товарів продовжує застосовуватися система імпортного та експортного ліцензування. Ліцензуючи органи в межах своїх повноважень видають ліцензії на імпорт і експорт певних товарів. Спільними наказами Міністерства комерції КНР і Головного митного управління Китаю щорічно затверджуються списки товарів, експорт та імпорт яких можливий тільки при отриманні відповідної ліцензії.

У Китаї держава дозволяє вільний імпорт та експорт товарів і технологій за винятком тих випадків, коли закони або адміністративні правила передбачають інше. Контроль над товарами, експорт або імпорт яких обмежений, ведеться у формі видачі квот, ліцензій та іншими методами. Контроль в формі видачі ліцензій також проводиться і щодо технологій, експорт або імпорт яких обмежений. Експорт та імпорт товарів, технологій, які підлягають ліцензуванню, здійснюється за постановами Держради, за допомогою видачі дозволів відділом Держради, яка займається зовнішньою торгівлею, або даними відділом спільно з іншими відповідними організаціями в складі Держради.

В останні роки Китаєм було досягнуто низки важливих двосторонніх і багатосторонніх домовленостей. Зокрема, проведені переговори з рядом держав про визнання ринкового статусу китайської економіки - в даний час 52 держави офіційно визнали ринковий статус економіки Китаю.

Узагальнюючи отримані дані можна зробити висновок про те, що регулювання зовнішньоекономічної політики держав здійснюється через митний тариф і через нетарифні обмеження. Однак, варто зазначити різну специфіку політики різних країн щодо учасників зовнішньої торгівлі. Використовуючи різні форми митного тарифу, держави захищають національного виробника або ж навпаки, виводять його продукцію на міжнародний ринок.

1. Корнієнко О. Міжнародна економіка / О. Корнієнко. - Фенікс, 2008. - 289 с.

2. Козирін, А.Г. Особливості нетарифного регулювання ЗЕД в Японії / А.Г. Козирін // Світова економіка. - 2007. - № 11. - С.35 - 38.

3. Перспективы мировой экономики. Сайт Всемирного банка. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.worldbank.org/en/publication/global-economic-prospects